Делегація з Санліса побувала в Тигані
Гості з міста Санліс відвідали куротне місто Тигань, що на Балатоні, де стоїть пам'ятник королю Паннонії Андрашу І-му та його дружині Анастасії, дочці Великого Князя Київської Руси-України Ярослава Мудрого. Голова репрезентативного комітету української громади Франції Наталя Пастернак докладніше розповіла про цю поїздку.
– Пані Наталю, отож Ваша мрія побувати в Тиганьському абатстві на Балатоні здійснилася. Чи можете Ви описати свої почуття?
– Мене давно займала ідея відвідати це місце в Угорщині, де шанують пам'ять Анастасії Ярославни, адже в Санлісі так само шанобливо ставляться до її молодшої сестри королеви Анни. Тому особисто для мене подорож у Тигань була великим щастям. За це я дуже вдячна пані Ярославі Хортяні, керівнику української громади в Угорщині. Відтоді як ми з нею познайомилися, кожен день наближав таку можливість, аби організувати взаємні зустрічі наших делегацій у Санлісі й Тигані.
– Як Ви і Ваша друзі з Санліса почувалися у Тигані?
– Особисто я почувалася в Тиганьському абатстві чудово! Коли я згадую про 10 жовтня на тому Балатонському пагорбі, то мені одразу стає спокійно на душі. А взагалі це така радість, яку важко передати на словах, коли потрапляєш у таке особливе місце: це і природа, і будівлі, і святі місця мимоволі викликають благоговіння перед пам'яттю княжни Анастасії. Сподобався і пам'ятник скульптора Богдана Коржа – скромний монумент без надмірних прикрас, але з чітко вираженою ідеєю. Це королівське подружжя в особі Андраша Першого і його вінценосної дружини Анастасії з Києва, вирізьблене в камені, відчуваєш їхні постаті ніби єдиний моноліт, сильними. І це правда, адже як нам розказували, вони завжди були разом одне з одним.
– А як вплинуло це місце на Ваших друзів із Франції, зокрема на мера Санліса?
– Точно я не можу говорити за іншу людину. Але видно було, що і він перебував у великій гармонії з собою та з тими речами, які йому довелося побачити і почути. У Тихоні мало хто знав, що він є мером Санліса, офіційною особою з повноваженнями і обов'язками перед мешканцями рідного міста. Він справляв враження звичайної приватної особи, що цікавиться історією цього чудового кутка Угорщини. Він міг спокійно спілкуватися з близькими по духу йому людьми, отримувати відповіді, і був задоволений від таких зустрічей. Враження у мера, і наші в тому числі, можна висловити такими словами: поїздка до Угорщини була вдалою.
– Ваші знайомі у Санлісі та й українці Франції загалом як реагували на розповіді про Тигань?
– Всі вони були заінтриговані, але найбільше їх здивував факт того, що сама подорож вдалася і нам пощастило встановити побратимські зв'язки. Ми маємо талановиту молодь у Санлісі і Будапешті, тому повинні дбати про культурні і просто людські контакти, обмінюватися корисною інформацією, у тому числі і про життя угорських українців, і все це буде мати свій вплив і на громадську думку у нас, у Франції, на угорців і на українців, бо ми живемо у єдиному європейському просторі в об'єднаній спільноті народів.
– Чи збираєтеся Ви дати якусь інформацію про цю поїздку до місцевих французьких газет?
– Так, годину тому я саме розмовляла з дружиною мера Санліса Анною на цю тему. Ми готуємо інформаційний звіт французькою та українською мовою, щоб про це довідалося якнайбільше людей.
