"Гайдамаки" в Будапешті
4 березня в Будапешті з концертом виступав український рок-гурт “Гайдамаки”. Після концерту співаки журналістам “Громада” дали інтерв’ю. Основним нашим співрозмовником був вокаліст групи, автор текстів пісень, Олександр Ярмола. На деякі питання відповідали також інші учасники групи.
– Представтеся, будь ласка.
– Сашко Ярмола, “Гайдамаки”. Разом зі мною тут присутні хлопці, з якими ми граємо з 2012 р. Вийшло так, що на долю цього складу групи припали великі події в історії України: Майдан, війна. Разом зі своїм народом ми проходимо через них і перетворюємося.
– Що означає назва гурту?
– Ми – гайдамаки. Це і означає. Ми – незаангажовані ніким. Що відчуваємо – те передаємо своєю творчістю.
– Як виникла ідея здійснити турне по Європі і чому саме в цей час?
– Час нашого турне – це закінчення зимового сезону і початок літнього. Ми хотіли зробити весняний тур, яким охопили б багато міст, країн, репрезентуючи нову українську культуру.
– На якого глядача розраховані ваші концерти?
– Наші концерти розраховані на усіх, хто бажає і готовий нас слухати. Дуже хочемо побачити українців, але ставимо також собі завдання передати іншим націям сучасну українську культуру; через наші пісні – інформацію про те, що відбувається в Україні. На нашому концерті в Будапешті була присутня в основному молодь, та ми хочемо бачити усі покління, починаючи від дітей. Наша музика – це не просто рок, це – українська душа.
– Які думки виникали під час концерту в Будапешті?
– Перший концерт цього туру ми провели в Ужгороді. Концерт в Будапешті – це перший концерт за кордоном України у цьому турі. А перший концерт закордоном завжди перемикає на те, що в Україні глядачі розуміють тексти і знають нас, як “Гайдамаки”, яку музику виконуємо, чим цікавимося. На концерті закордоном спочатку адаптовуємося до того, що глядачі не розуміють тексту, тому треба більше грати, щоб театрально дати зрозуміти, про що йдеться у пісні.
– Чи присутні на ваших концертах політичні теми?
– Я б зробив одне зауваження: ми – соціально-активна група, неполітична. Політика – це театр. А ми – гайдамаки, вільні люди. І в своїх піснях передаємо те, що думають прості люди. Поширена така тендеція – змішувати політику і соціальну активність в одне. На мою думку – це помилково. Ми спеціальних промов на наших концертах не робимо. Все, чим хочемо поділитися – закладемо у наших піснях.
– Хто пише тексти і складає музику?
– Тексти пишу я, а музику – вся група. Одного разу, викопуючи бруківку на Майдані у Києві під час Революції Гідності у 2014 р. народилася у нас пісня. Для її створення пішло 15 хв. Через дві години ми вже її грали на концерті. Це – пісня “Дерев’яні щити”.
– Слова ваших пісень є глибокі, проймають до душі. А як повідомлення пісні ви доносите до іноземців?
– У наших піснях музика є продовженням слів, а слова – продовженням музики. У музиці закладений той самий меседж, що й у словах. Люди, слухаючи нашу музику, відчувають її текст. Якщо органічно побудована пісня – так воно і є. Коли я ще був малим і слухав рок музику по-англійськи, а англійської я тоді ще не знав, я просто сприймав відчуттями. Коли вже виріс, зумів перекласти ті ж пісні, що слухав у дитинстві, зрозумів, що я їх правильно розумів. Це співпало з тим, що я уявляв.
– Як часто ви буваєте в Угорщині і, зокрема, в Будапешті?
– У 2015 р. вдруге ми були на фестивалі “Сігет” і час від часу включаємо Будапешт до наших закордонних турів.
– Які ваші думки про Будапешт, Угорщину?
– Будапешт – красиве європейське місто. Угорцям трохи більше поталанило, ніж українцям в тому, що з соціалістичного табору вийшли разом з іншими Східно-Європейськими країнами, а Україна ще й досі бореться за відокремлення. Звичайно, що в Україні не є життя настільки стабільним і захищеним, як в Угорщині, але воно є насиченим і цікавим, бо ми самі будуємо свою країну, у нас є шанси побудувати щось нове, своє. Тоді, як Угорщина є в групі Європейських країн і розвивається за схемою, якою пройшли й інші країни Європейської співдружності.
– На скільки ви близькі до війни на Сході України?
– Ми не професійні військові, а музиканти, художники. Якщо буде потреба, ми готові взяти зброю і з нею захищати Україну. А зараз ми інформаційно та психологічно допомагаємо Україні, співаючи і підтримуючи хлопців, які воюють; передаючи їх переживання, їх свідчення про реальні події на інші терени України та за кордон. Як музиканти, ми розвиваємо культуру.
– Чи після Революції Гідності щось змінилося для вас?
– Змінилося. До Революції у нас був певний песимізм відносно нашої долі в історії України, бо одиниці мало-що могли змінити. Під час Революції ми побачили, що нас таких багато. І це був момент єдності. Це був момент, коли ми повірили в свої сили. Кожен з нас є на своєму місці, є зрозумілий іншими і може вплинути на ситуацію. І ми почали працювати. Наприклад, багато змінилося в інформаційному просторі: з’явилися можливості для ротації кліпів і ротації пісень на радіо. І ми почали над цим працювати. Раніше цього не було. Ми знали, що ми – неформат, робили від душі неформатні речі і думали, що нас ніколи не крутитимуть по радіо і показувати по телебаченні. А тепер люди, які нас раніше не слухали зможуть нас почути.
– Чи прораховували ви можливість провокацій, ворожих акцій на своїх концертах?
– Їдучи в Європу, ми здійснюємо культурну місію для України. Разом з тим ми усвідомлюємо, якою потужною є російська пропаганда. Україна такої прогаганди не має. І тому все, що ми можемо зробити, – це проїхатися концертним туром і показати, якою є Україна сьогодні. На тих людей, які нас чують, це діє. А щодо провокацій чи ворожих акцій, то ми є свідомі, що це може статися. Таке було в історії, тому ми – готові. В цій ситуації важливо вийти переможцями, не піддавшись на провокації.
– Яке повідомлення, звернення ви б хотіли залишити українцям в еміграції?
– Ви трішки відірвані від української реальності. А вона міняється дуже швидко. І навіть ми, живучи в Україні, не завжди встигаємо за цими змінами. І думаю, що вам було би корисно спілкуватися з нами, тими, хто приїхав з України, підходити після концертів, питатися. Не факт, що все, що пише інтернет, це є правда. І ще – не просто будьте українцями в еміграції, а їздіть в Україну. Лише там ми, українці, можемо відчути її всім своїм єством.
