Роковини революції та визвольної війни 1848-49 рр. в Угорщині
Державне самоврядування українців Угорщини 13 березня організувало вечір з відзначення роковин Революції та визвольної війни 1848-49 рр. в Угорщині, який пройшов в Центрі української культури та документації. На початку вечора прозвучав короткий історичний екскурс у події Угорської революції та визвольної війни 1848-1849 років. Далі гості свята мали можливість послухати поетично-музичну композиція за віршами Шандора Петефі, в якій прозвучали, зокрема поезії «Nemzeti dal», «XIX. sz. Költőihez», «Szeptember végén», «Európa újra csendes» у виконанні актора Гараї Роберта, та переклади поезій Петефі на українську мову «Національна пісня», «Війна приснилася мені», «В кінці вересня», «З далини», «Патріотична пісня» у виконанні художнього керівника українського національного театру в Угорщині Олександри Корманьош. Музичну частину вечора забезпечували співак Роман Меденці та гітарист Ференц Бернат, у виконанні яких прозвучали угорські патріотичні пісні «Kossuth Lajos azt üzente», «Kossuth Lajos táborában», «Magyar Honi virágok», «Fel, fel vitézek a csatára» та «A jó lovas katonája».
Шандор Петефі
ПАТРІОТИЧНА ПІСНЯ
Я серцем і душею твій,
Мій рідний краю!
Лише тобі належу я,
Тебе кохаю!
Моя душа - величний храм.
Та коли треба,
Віддам і душу я свою
Заради тебе,
О тепла кров з грудей моїх,
На землю бризни
Заради вічного життя
Й добра вітчизни!
Ні, я нікому не скажу
І не одкрию,
Що лиш з тобою я з'єднав
Свою надію.
Таємно по твоїх слідах
Я йти не кину,-
Не так, як тінь, що з нами йде
Лиш в світлу днину.
Тебе і вдень я і вночі
Не залишаю,-
Я в тьмі потрібніший тобі,
Мій рідний краю!
Я до синів твоїх іду,
Щоб в мить єднання
Молитись за твоє ясне,
Нове світання!
До дна, до дна своє вино
Я випиваю...
Воно гірке від сліз моїх,
Мій рідний краю!
НАЦІОНАЛЬНА ПІСНЯ
Встань, мадьяр, на клич вітчизни!
Встань, часи настали грізні!
Вирішиться в смертнім полі
Жить нам вільно чи в неволі?
Клянемося перед богом
I людьми,
Що рабами більш не будем
Жити ми!
Досить нам уже терпіти!
Вільних прадідів ми діти!
Дихати на повні груди
Мусимо, як вільні люди.
Клянемося перед богом
I людьми.
Що рабами більш не будем
Жити ми!
Той нікчема і ганеба,
Хто не вмре, коли це треба,
Хто не здійме в битві зброї
Для вітчизни дорогої!
Клямемося перед богом
І людьми,
Що рабами більш не будем
Жити ми!
Шабля в золоті іскриться
Ліпше, ніж кайданів криця!
В дружбі з шаблею старою
Рвіть кайдани - і до бою!
Клянемося перед богом
І людьми,
Що рабами більш не будем
Жити ми!
Знов засяє, як в заграві,
Рід наш давній в давній славі,
Змиєм кров'ю, як герої,
З себе знак ганьби старої!
Клянемося перед богом
I людьми,
Що рабами більш не будем
Жити ми!
В сяйві волі, повні сили,
Прийдуть на оці могили
Наші внуки, вільні люди,
Нас з любов'ю пом'янути.
Клянемося перед богом
I людьми,
Що рабами більш не будем
Жити ми!
Переклад Леоніда Первомайського