Квіти великому Кобзареві
Живі квіти та вінки лягли 9 березня до підніжжя монументу Тарасу Шевченку у Будапешті з нагоди відзначення 198-ї річниці з дня народження видатного українського поета-пророка.
В урочистій церемонії покладання квітів та вінків узяли участь голова Державного самоврядування українців Угорщини та ТУКУ Ярослава Хортяні, Надзвичайний і Повноважний посол України в Угорщині Юрій Мушка, українські дипломати, депутати центральних та місцевих самоврядувань українців Угорщини, представники Товариства Української Культури в Угорщині.
«Кожний рік у цей день українці в усьому світі вшановують пам’ять Тараса Григоровича Шевченка – людини, образ якої символізує саму суть української нації. По всьому світу йому встановлені величні пам’ятники, його знають і шанують інші народи. Творчість Кобзаря, його невмирущі думки та геніальні ідеї, є тим величним джерелом, з якого черпає сили і наснагу український народ. Постать Тараса Шевченка настільки велична, що навіть коли й нас не буде, він буде жити», – сказав під час своєї промови посол України в Угорщині Юрій Мушка, виступаючи перед почесним зібранням.
Голова Державного самоврядування українців Угорщини Ярослава Хортяні у своєму зверненні до присутніх, зокрема, зазначила: «Кожний українець, де б він не опинився за велінням долі, – або в Україні, або за її межами, – у цей день як би звітує перед світлою пам’яттю Українського Пророка, який мав сміливість заявити на весь світ широкий про Україну, про її славну козацьку історію, про сучасне йому українське життя, про красу української землі та її майбутнє. Твори Тараса Шевченка безсмертні, тому що у них живе душа народу. А його жертовна боротьба за державницькі ідеали нації завжди слугує нам провідною зорею». Вона нагадала, що з цього дня українські самоврядування Угорщини розпочинають низку культурно-мистецьких заходів по вшануванню пам’яті Великого Кобзаря – «Шевченківські дні», – які традиційно проводяться навесні ось уже 20-й рік поспіль.
Після промов Неллі Русинко прочитала вірш Тараса Шевченка «Мені однаково, чи буду...» з книги «Тарас Шевченко. Посланіє», виданої Товариством Української Культури в Угорщині в 1999 році.
