четверг, 21 листопада 2024 рокуRSS

Дні Ференца в IX районі Будапешту

06.10.2002, Надія Музичук.

Вихідні дні 5-6 жовтня принесли українцям, котрі проживають в Будапешті, приємні турботи: вони змогли побувати на святі - Днях Ференцвароша в ІХ районі столиці.

За доброю традицією місцева мерія запрошує взяти участь у святі і всі національні меншини району, а їх вісім. Уже втретє активно долучається до нього і наше районне самоврядування.

Готувалися до свята заздалегідь, ретельно продумували свою програму, щоб солідно, з українською гостинністю показати себе людям. Та так, мабуть, думали і всі інші, хто був причетний до організації й проведення свята, бо пройшло воно дуже вдало. Навіть прогнозовані дощі обійшли його стороною.

Зранку 5 жовтня до виділеного українській меншині шатра прибули подружжя Ярослави і Нандора Хортяні, Олени та Яноша Бачкаї, Лілії та Олександра Гембіків, сім'я Музичуків, Людмила Слюзко, Тетяна Форраї, Андрея Горват, а згодом і інші. Дружний, злагоджений з попередніх свят колектив швидко зробив свою роботу. За коротку годину шатро перетворилося на красиву українську хатину-виставку. А в ній повно всілякого добра: музейна колекція вишитих і тканих рушників з різних регіонів України, ікони, народні картини, ткані килими, гобелени і доріжки, старовинний вишитий український одяг, кераміка, різьба по дереву та безліч інших українських сувенірів. Сюди ж вдало вписалася виставка нових творчих робіт вже відомого угорцям нашого художника Олександра Гембіка. Особливе місце було відведене нашій гордості - книгам, виданим Товариством української культури в Угорщині, та часопису "Громада". Попереду хатини прикріпили український та угорський прапори, підписи. Приготувались. А тут і дзвони сповістили про відкриття свята. Нудьгувати на ньому не довелося нікому. Два дні пролетіли швидко. А в серці залишилися незабутні враження від побаченого й почутого.

Вся площа Бакач у ті дні була ніби чудовий різноквітчатий вінок, в котрому переплелись і мистецтво, і ремесла, і багатомовний веселий гамір та музика, і концерти, і пахощі національниї кухонь. Куди оком не кинь - було на що подивитися, послухати, помилуватися й добре пригоститися. Всім, мабуть, запам'ятався молодий угорський різьбяр, котрий, демонструючи своє мистецьке ремесло, чаклував з інструментами над оздобленням меблів та природних казкових скульптур. А в чепурній угорській хатині-юрті, прикрашеній вишитими скатертинами та біленькими плетеними серветками, такі ж чепурні досвідчені кулінари-бабусі та їх учениці - молоді дівчата в угорському національному вбранні готували тісто і тут же випікали з нього в печі традиційні угорські калачі. І такого приємного дива було тут на кожному кроці.

Повз нашу українську хатину теж ніхто не проходив байдуже. Видно було, що угорці та інші гості щиро цікавляться українською культурою і мистецтвом. Приємно відзначити, що багато людей на святі придбали видану двома мовами, українською й угорською, збірку поезій Т.Г. Шевченка та інші книги товариства. Розійшовся і часопис "Громада", а дехто, ознайомившись з його змістом і знайшовши для себе цікаву інформацію, приходив наступного дня по журнали для своїх друзів. А скільки запитань, обговорень, цікавих думок почули ми за ці дні; побачили, що в порівнянні з попередніми роками угорці більше знають про Україну.

Серйозну роботу довелося взяти на себе голові Республіканського самоврядування українців Ярославі Хортяні, бо потрібно було давати компетентні відповіді на безліч запитань людей, часто виборців району, вислуховувати їхні розповіді про свою долю, давати поради.

Приємних клопотів дісталось і всім нам, господарям української хатинки. Багато людей пізнавали нас з попередніх свят і вже як з родичами та друзями ділилися з нами своїми радощами і турботами, показували сімейні фото, своє рукоділля, обмінювалися досвідом. Один угорський хлопчик навіть продекламував свій вірш і був радий, що ми його зрозуміли.

Підтримати добрі святкові традиції приїхав до Угорщини наш побратим - голова Товариства українців-русинів з Хорватії пан Славко Бурда, прибули й члени нашого Товариства з різних угорських міст. Юрій Кравченко, як завжди, робив знімки для українського сайту в Інтернеті. Ігор Шипайло брав інтерв'ю для наступних випусків програми українського радіо, Ніколетта Хортяні із зйомочною групою готувала передачу для телевізійної програми "Рондо". Олександр Гембік за цей час намалював чималу галерею ференцвароських портретів. Олег Турик, як завжди, допомагав словом і ділом.

А вже як прийшлася всім до вподоби наша українська кухня, то хай інші не образяться. Досвідчений кулінар пані Наталя Ваш приготувала до свята багатий вибір смачних і красивих традиційних українських страв. Були тут і добрий борщ, і найсправжніші у світі вареники (оцінка Олександра Шура), і вінегрет, і пироги, і фарширована риба, і торти, і напої, і навіть українська горілка з перцем. Ті, хто спробував щось уперше, дивувались, а хто вже куштував наші страви, то відразу замовляли по декілька порцій, а хто й додому брав. Та і рецепти були нарозхват.

В суботу ввечері відвідав свято мер ІХ району Ференц Гечеші. /Гегеші?/ Надовго затримався біля української хатинки, оглянув виставку, покуштував наших наїдків. Тут, у щирому колі української гостини, він зустрівся з іншим політиком, що балотується зараз у мери, доктором Яношем Бачкаї. Полишивши виборчі турботи, обидва політики від двох різних партій знайшли спільну мову і говорили більше про Україну та українців.

Незабутньою видалася ще одна цікава зустріч. Підійшов до нашої виставки якийсь добродій, з цікавістю став українські сувеніри роздивлятися та писанки перебирати. Слово за слово, і виявилося, що пан Григорій Качоржук українець, живе у США в штаті Нью-Джерсі, приїхав з дружиною в Будапешт до родичів. Його мати родом із Самбора, а батько - з Будапешта. Тож сам він на цьому святі був ніби символом дружби двох народів, шани обох культур - угорської та української. Мати навчила його добре говорити й писати українською мовою, передала наші українські традиції, зберігши їх і в далекій Америці. І він інтуїтивно вибрав у розмаїтті писанок різних областей України саме ті, котрі належать краю його матері, й повезе їх додому своїх дітям, яких у подружжя шестеро. А на згадку про таку добру зустріч з українцями в Будапешті пан Григорій з'їв аж три порції справжнього борщу.

Як завжди, виступав на естраді наш жіночий ансамбль "Берегиня" під керівництвом Жужі Макаус, порадувала своїм чарівним голосом солістка Ганна Ляхович, виступило тріо наших молодих співаків. Вперше на сцені Ференцвароша показав свою майстерність наш танцювальний ансамбль "Веселка" під керівництвом Заслуженого діяча культури України пана Івана Пастеляка, котрий, окрім старих танців, презентував і новий - "Калина".

Тепло й щиро прозвучали зі сцени слова ведучого програми: "В Угорщині є дружна і міцна громада наших братів - українців". Саме це і є найголовнішим. Наша робота по зближенню двох сусідніх народів, по взаємозбагаченню наших культур набуває визнання. Тож нехай і наступне свято так само іскриться миром, щедрістю і радістю.