Святкування Дня Матері на пароплаві
Кажучи поправдi, рiка, яку з часiв вiдомого вальсу Йоганна Штрауса називають голубою, того дня здебiльше видавалася сiрою. Традицiйний День матерi нинiшнього року припав на Великдень, і зрання лив дощ. Однак це ні в кого не вiдбило охоти вiд того, щоб пiсля святкової служби пiти на берег Дунаю, де на гостей уже чекав готовий вирушити двопалубний пароплав <Сент-Ласло>. Дякуючи тьотi Катi Пiллер, цьогорiчний День матерi вiдзначали рiчковою прогулянкою.
Тiльки-но вирушив наш корабель, дiти показали зворушливу українську програму, якою непомiтно керувала тьотя Олександра Корманьош. А потiм усi поспiшили до столiв, де на гостей чекали страви, одна смачнiша за iншу.
Згодом ми прибули до Сентендре, і тут усi могли погуляти, роздивитися, а то й щось купити. Потому <Сент-Ласло> вирушив назад, до Будапешта, з повним комплектом пасажирiв. Усi поверталися в чудовому настрої, летiла над рiкою мелодiйна українська пiсня, дорослi розмовляли, дiти гралися.
І коли корабель пристав, усi дуже жалкували, бо так добре почувалися разом і охоче залишилися хоч би й до свiтанку. А це, на жаль, неможливо. Та нiчого! Хіба не варто радiти й тому, яким чудовим видався цей пообiднiй час і всi задоволенi, в хорошому настрої поверталися додому. А інакше й бути не могло!
Веронiка Мочнiк