На святі національностей влаштованому мерією міста Сикешфегірвар виступили українські митці
Цьогоріч у Секешфегерварі вперше святкували День національних меншин. У нашому місті мешкають німці, хорвати, поляки, словенці, словаки, цигани, вірмени, серби та українці, тобто дев'ять етнічних груп. Торік в обласному центрі області Фейер створено також національне самоврядування українців. Звичайно, до 26 травня ми готувалися подвійно, оскільки в суботу мали показати, на що здатні в організаційному плані українці.
Почалася, як завжди у таких випадках, біганина по інстанціях, різноманітні узгодження, пошуки відповідної програми виступу... Допомогло те, що вчасно розподілили роботу між депутатами-українцями. Водночас ми вельми вдячні нашим знайомим за їхню люб'язну підтримку, адже перші кроки завжди даються нелегко новачкам.
Завдання перед нами стояло досить складне: підготувати мистецький концерт, оформити павільйон української меншини і представити на суд публіки наші національні страви.
Напередодні заходу з раннього вечора і до пізньої ночі наші господині з дочками чаклували над різним смачним печивом, пиріжками з усілякими начинками - капустою, грибами, рисом, сиром, повидлом. В цьому нам добряче підсобила пані Людмила та її дочка Ірина. Хочу додати, що Людмила давно приїхала з України жити до своєї дочки та внучки. Вона принагідно старається завжди порадувати нас своїми смачними кулінарними стравами.
Не відстає від неї і депутат самоврядування українців Тернован Ласлоней. Пані Марта також вміє готувати першокласне українське печиво.
Удосвіта 26 травня ми почали прикрашати наш український павільйон, щоб він виглядав урочисто і святково. Свої картини погодився виставити український художник Олександр Гембік з Будапешта. У Секешфегервар він приїхав ще вночі, щоб не спізнитися. І не даремно: біля нього завжди з інтересом юрмилися дітки, які просили його намалювати для них портретний рисунок. І Сашко працював і працював майже весь день для юних відвідувачів павільйону...
А поруч художника стояв стіл, застелений українськими вишитими рушниками, де розмістив свої мистецькі вироби пан Анатолій Музичук в українській розшитій сорочці, дуже рідкісній у цьому краї. Українська одежа справила гарне враження на відвідувачів нашого павільйону.
А на іншому столі, також застеленому, але вже гарним обрусом, стояли плетені кошики з гарними синіми і жовтими серветками у вигляді віночків. До речі, приблизно о десятів годині біля нього зупинився мер нашого міста Тихомир Варвашовський разом з відповідальним посадовцем мерії Саболчем Андялом. Вони покуштували українських пиріжків, сфотографувалися з нами на пам'ять. Дуже сподобалося їм наше оформлення і те, як ми гуртом вболіваємо за спільну працю. Мер високо оцінив нашу роботу.
О другій годині дня до нас на свято приїхали наші побратими з Будапешта, Сеґеда, Комарома, Варпалоти, і на міській сцені залунали українські пісні у виконанні жіночого хору <Берегині> і солістки Товариства української культури в Угорщині Анни Ляхович.
Відтак мешканці Секешфегервара побачили запальні українські танці у виконанні талановитої молоді з ансамблю <Веселка>. За ними мали виступ подружжя митців Жужанни Макаус та Олександра Щур, скрипаль Михайло Штефко... Дуже шкода, що нам дали на концерт дуже мало часу - менше години, тому вдалося показати публіці далеко не всі номери. Тим не менше після виступу нам довелося почути від своїх друзів, що українська програма була на святі меншин нашого міста чи не найкращою.
Приємно було спостерігати, як біля нашого павільйону збиралося багато людей. Вони з цікавістю розглядали українські картини, прискіпливо вивчали сувенірні експонати, деякі купували їх собі на згадку. Не оминали вони й кулінарного кутка, залюбки куштуючи наші страви і просячи дуже часто рецептів.
Ми були раді такій непідробній увазі відвідувачів. Передусім хочеться подякувати від імені депутатів українського самоврядування нашим щирим друзям і колегам з Будапешта (ДОСУУ), Голові ЕКУ пані Ярославі Хортяні за велику підтримку, адже вкупі ми - велика сила. До нас також завітали працівники посольства України, щоб морально підримати земляків. Сподіваюся, що і в майбутньому ми постараємося зберегти цей дух єдности і свята, розвиваючи і примножуючи українські культурні традиції в нашому місті.