Урочисте відкриття виставки українських художників Угорщини
Video:
До Днів української культури 22 лютого в картинній галереї Центру української культури у Будапешті відкрилася спільна виставка картин дев’яти українських художників Угорщини. З цієї нагоди розповімо нашим читачам трохи про кожного.
Петро Пуга – український живописець родом із закарпатського Мукачева, Член Національної спілки художників України. Працює і живе в Угорщині. Учень творців закарпатської школи живопису. Увібравши напрацьовану попередниками художню традицію, зумів знайти власну стилістику на ґрунті духовної та матеріальної культури рідного краю. У його роботах відчувається захоплення мікрокосмом гуцульського обійстя. Сакральний спокій хати з усім начинням, божественна велич церкви, так вдало передані на полотні, роблять їх рівноцінними до Господніх творінь – Карпатських гір, водограїв, озер…
У колористиці тяжіє до спокійних, гармонійно-притлумлених тонів, не користується холодною гамою відтінків. За основу мистець бере відтінки коричневої барви як знакової системи Землі і вражає глядача своїми нескінченними нюансами глиняного, пісочного, вохристого кольорів. Полотна Петра Пуги можна побачити в музеях і галереях України (Київ, Ужгород, Мукачево), Угорщини (Вац, Будапешт).
Інна Баричева – українська майстриня гобеленного мистецтва, член Союзу художників України та національної Спілки дизайнерів. Народилася на Буковині, нині постійно проживає в Угорщині. Працює в техніці художнього ткацтва, гарячої емалі та олійного живопису. Найулюбленішими темами художниці є природа у проявленні стихій, символи та мотиви української народної творчості. У своїх мистецьких творах постійно демонструє використання нових технік і матеріалів, ажурних площин у поєднанні з традиційними гладкотканими. Її твори є асоціативними, а деякі з них – навіть знаковими і символічними.
Майстриня є постійною учасницею українських та міжнародних виставок, у тому числі персональних, які проходили у Хмельницькому, Вижниці, Хотині, Чернівцях, Львові, Будапешті, Дьорі, Бухаресті, Братиславі, Белграді, Берліні, Брюсселі, Відні, Гданську, Празі.
Владислав Найдьонов – український пейзажист, живописець. Народився в родині художників у закарпатському Рахові. Нині проживає в Угорщині. Живописом та, зокрема, жанром пейзажу цікавився з дитинства. На його картинах – українські Карпати, австрійські Альпи, італійське море, словацькі Матри, угорський Балатон. Також часто малює поселення людей: італійське місто, сільський хутір тощо.
Експериментує з різноманітними техніками, шукаючи таку форму, яка найкраще передає сформовану думку та почуття художника про життя. Регулярно фігурує в колективних та персональних виставках, постійно вдосконалює професійні навички, шукає нові техніки й теми; для нього важливо і надалі постійно вчитися й самоудосконалюватись. Регулярно бере участь у колективних та персональних виставках – в Америці, Канаді, Німеччині, Італії, Бельгії, Угорщині, Словаччині, Україні.
Любомир Борщ – український художник, родом зі Львова. Із 1991 року постійно проживає в угорському Веспремі. Працює найбільше олією та пастеллю. Улюблені теми: пейзаж, архітектура, натюрморт, акти. Вирізняється особливим підходом: поєднує музику і мистецтво ще з часів навчання у Львівській музичній консерваторії. Мав чудового учителя в особі професора Едельмана, від якого багато навчився про колористику звуків і тональностей, взаємопов’язаність композицій музичних п’єс та художніх полотен. Його картини виставлялися у Львові й Ужгороді. В Угорщині брав участь у численних колективних виставках, серед них на всеугорській виставці живопису у Веспремі, організованій у рамках проведення днів Ґізели, де за свої полотна отримав престижні нагороди. Самостійну виставку мав у Будапешті, відтак ще дві у Веспремі. Його роботи можна знайти у приватних колекціонерів багатьох країн, зокрема у Литві, Росії, Польщі, Швейцарії, Англії, Словаччині, Хорватії, Марокко, США, Японії, Бразилії, Німеччини.
Галина Шевчук – родом з Тернопільщини. З дитинства захоплювалась малюванням. Згодом життя внесло свої корективи і Галина вибрала економічну кар’єру. Але після переїзду в Будапешт і народження сина знову повернулася до своїх мрій, повязаних із творчістю. Брала приватні уроки, працювала над технікою, виконувала певні роботи на замовлення.
Цікавиться різними стилями і експериментує з різними техніками. У творчості вбачає своєрідну філософію життя, відображену в образах, що несуть певну інформацію і певну енергію. Вважає, що пізнати і наповнитись нею може кожен по-різному. У 2013 році в Будапешті відбулася перша її виставка за сприяння фонду «Артемісіо». У 2018 році взяла участь у міжнародному пленері художників в Івано-Франківську, та у виставці «Старовинний Станіслав»
Йосип Вассер – єврейський та український художник-імпресіоніст. Народився в Ужгороді. В юному віці емігрував з батьками в Ізраїль, а потім самостійно переїхав жити до Америки. Нині проживає в Будапешті. Малюванню почав вчитися ще в Ужгороді. Згодом у Каліфорнії став переможцем престижного конкурсу молодих художників, і отримав можливість навчатися в одному з найкращих художніх вузів Сполучених Штатів – CalArts в Лос-Анжелесі. Улюбленою технікою виконання є імпресіонізм. Через картини передає своє бачення і свої думки. Любить поєднувати декілька ідей в одній картині. Здебільшого малює фарбами, хоча іноді на виставки виставляє скетчі, давно мальовані пейзажі олівцем.
Брав участь у різноманітних художніх виставках у Каліфорнії та Нью-Йорку. Нещодавно мав персональну виставку в Будапешті.
Олександр Гембік – український художник та ілюстратор. Уродженець Луцька, випускник Львівської академії друкарства, який нині живе і працює у Будапешті. Член спілки дизайнерів України, спілки художників Угорщини, асоціації образотворчої спілки «Незалежний Угорський Салон», яка входить до міжнародної асоціації АІАП ЮНЕСКО. Серед його робіт — пейзажі, портрети, абстрактні композиції, декоративні панно, ліногравюри, екслібриси, натюрморти, великі живописні полотна. Зображає біблійні сюжети, фрагменти з давньогрецької міфології, історії та сучасного життя України і Угорщини. Є автором багатьох плакатів, листівок, рекламних постерів, буклетів, книг і проспектів. Як ілюстратор має в доробку оформлені «Посланіє» Тараса Шевченка, «Сім струн» Лесі Українки, «Мальви на рушнику» Валентини Зінченко тощо.
Брав участь у багатьох групових міжнародних виставках (Україна, Іспанія, Німеччина, Угорщина) та кількох персональних: Бостон, Кестгей, Будапешт.
Ірина Нестерович – українська художниця, майстер вишивання стрічками. Родом з Дніпропетровська, нині проживає в Угорщині у Фельдшонєк. Володіє різними видами рукоділля, а також майже всіма видами вишивання. Вишивка атласними стрічками дозволяє майстрині створювати об’ємні картинки на пласкій тканинній поверхні. Часто використовує квіти, зроблені зі стрічок і пришиті до тканини. Нерідко застосовує змішані техніки – з бісером, гладдю і хрестиком. В Угорщині мала кілька персональних і колективних виставок.
Солтівська Софія. Іконописання - це довгий шлях, котрий починається ще до того, як вперше взяв у руку пензель. Коли він починається- лише Богові відомо.
Освіта для іконописання була отримана частково у Люблінському Католицькому Університеті, при кафедрі богословія. Основне навчання вже самого іконопису проходило в школі отця монаха Ореста Козака 4 роки, котрий свою освіту здобув у давньої традиції візантійській школі "Чотириколір'я". Дану школу в свій час відновив Георг Кордіс, богослов, відомий світові іконописець та просто чудова людина.
Ікона є вираженням того, що хоче промовити правда – про Бога та Його об'явлення, але не просто фантазії художника. Іконопис – це спосіб мислення. Щоб його розвивати, а надалі творити, крім усього необхідні базові знання, подібно, до прикладу, як в математиці для її розвитку потрібні базові знання з математики. Тому школа стала доброю основою для вивчення надбань поколінь, котрі своїм життям через ікону передавали щоразу своє богословіє.
Техніка включає у себе рисунок з певними правилами побудови згідно досвідчення богословія іконописцями, так і живопис, що використовує в основі лише 4 кольори спеціальних пігментів для досягнення максимальної гармонії.
Ікона має на меті не привернути увагу якимись особливостями, чи вразити глядача ефектами, але не відволікати увагу від молитви, а ще краще – допомогти молитися. Тому стає вповні зрозумілою тому, хто молиться.
Ольга Бубряк - займається інтер"єрним живописом, декоруванням приміщень, використовує різні техніки, золоте напилення.
