середа, 16 жовтня 2024 рокуRSS

Українці на ХХІІІ фестивалі культур “Світські гуляння” у Ваці

17.07.2015, Кореспондент «Громади».

У другій половині липня (з 17 по 19) в мальовничому придунайському містечку Вац відбувся ХХІІІ фестиваль культур “Світські гуляння”. Активним учасником цього культурно-просвітницького проекту вже дванадцять років поспіль є самоврядування українців міста на чолі з Христиною Шікк.

Місто радо зустрічало гостей оновленим залізничним вокзалом. Принагідно зауважити, що ця гілка залізниці від Західного вокзалу “Нюготі” в Будапешті до стародавнього міста Вац, збудованої у 1846 році – перша в Угорщині. Майже сорокатисячне місто на північ від столиці добре відоме своєю історією й релігійними устоями, розмаїттям культурного життя й доброзичливою гостинністю.

Вацівські фестивалі беруть свій початок з 1764 року, коли вперше було влаштоване свято на честь приїзду імператриці Марії Терези. В наш час це колоритне культурно-мистецьке свято збирає до Вацу не тільки жителів цього чудового міста, але й гостей з усіх куточків Угорщини. На фестиваль приїздять делегації з міст-побратимів, численні танцювальні й музичні колективи, свято залюбки відвідують туристи. У давніх вацівських церквах і базиліці гостям у ці дні пропонують послухати концерти духовної й класичної музики.

На традиційному вацівському ярмарку зазвичай торгують сільськогосподарськими продуктами, шкіряними та хутряними виробами. У триденних програмах фестивалю нараховується по декілька десятків різноманітних масових культурних заходів: концертів, виставок художників, фотовиставок, спортивних змагань, демонстрація страв доби бароко та сучасного кулінарного мистецтва, виставок дитячих малюнків тощо. Серед учасників фестивалю – представники чотирьох місцевих самоврядувань меншин: української, словацької, русинської та циганської.

Українське самоврядування успішно презентує на Вацівському фестивалі цікаву культурно-мистецьку українську програму, яка завжди користується увагою місцевих жителів та гостей свята. 17 липня в галереї-кафе “Duna Presso” у центрі міста була презентована виставка творів художників — представників національних меншин міста. Її урочисто відкрив мер міста Фордош Аттіла. Українців на виставці представив художник Петро Пуга зі своїми новими полотнами, на яких зображені пам'ятні місця Вацу.

У суботній концертній програмі фестивалю 18 липня на літній сцені виступив Ужгородський ансамбль танцю “Кольори Карпат” під керівництвом заслуженого працівника культури України Івана Пастеляка. Танцюристи виконали декілька українських танців, серед яких “Гопак”, “Гуцулка”, “Увиванець”, а також угорський танець “Самбарський”. Українські танці сподобалися глядачам своєю динамікою, темпераментом, своєрідною автентичністю, гарними українськими строями. Радо вітали угорці й виконання українських пісень солістами Лариси Магди, Івана Станка, Олесі Керецман, а також троїстих музик та бандуристку Марію Мартинюк. Вони довго не відпускали артистів зі сцени, нагороджуючи їх щирими оплесками.

Від центру міста вулиця стрімко йде вниз до невеличкої площі з відомою багатьом альтанкою, від якої розпочинається придунайська набережна. Там же розташована концертна сцена для виступів молодіжних груп. А ще нижче, в прибережжі самого Дунаю розлого розташувалися яскраві дитячі майданчики та атракціони. Тут три дні вирувало справжнє дитяче свято. Та головне на набережній це – вулиця традиційних народних ремесел, на якій по обидва боки розташувалися численні шатра майстрів та умільців. Приваблювала око  угорська народна кераміка, порцеляна з Голохази, придунайські та прибалатонські вина, різноманітні прикраси, виготовлені своїми руками, одяг, взуття, кондитерські вироби і т. п.  Поважні ґазди з Трансільванії привезли сюди свою традиційну продукцію – кожухи, шапки, величезні білосніжні хутра, ліжники тощо. Майстри проводили численні майстер-класи, де  показували прості й доступні для виконання прийоми роботи, розкривали свої секрети, а  діти й дорослі – старалися бути добрими учнями. В житті все знадобиться. Отож, майстри з різьби по дереву навчали виготовленню дерев’яного посуду, а гончарі – глиняного, майстри по роботі зі шкірою (кожум’яки) – виготовляти пояси та шити гаманці, ковалі – своє мистецтво (кожен бажаючий міг отримати ще гарячу підкову на щастя), художники – малювати, пекарі – пекти запашні й рум’яні кертеш-калачі на справжніх стародавніх угорських пекарських печах...

Поміж шатрів з традиційними угорськими ремеслами – виставки меншин. В українському куточку діяла виставка-продаж прикрас з напівдорогоцінного каміння  та українських сувенірів Надії Музичук, а також представлені примірники часопису “Громада” Товариства української культури в Угорщині, якими завжди цікавляться угорці.

Урочисті заходи відвідали представники українських самоврядувань з інших угорських міст. Приємно бачити, що українське самоврядування у Ваці гідно долучається до загальної справи українців діаспори по пропагуванню України, української культури, зміцнює дружні зв'язки між нашими народами.