Зелені свята відзначили угорські українці
У неділю, 8 червня, чимало вірян зібралися у греко-католицькому храмі Св.Флоріана в Буді на Святу літургію з нагоди одного з найбільших трьох християнських празників церковного календаря П’ятдесятниці, або Зіслання Святого Духа. Службу Божу правив о.Дам’ян Габорій при допомозі отця Володимира Ковтика, настоятеля греко-католицького храму свщмч. Йосафата і Всіх Святих на вулиці Тіміряз’єва в Ужгороді (мікрорайон Шахта). Службу Івана Златоуста заспівав парафіяльний хор «Усіх святих» цієї ж церкви.
Після літургії відбулося освячення віночків, квіткових букетів і зелені. Відтак присутні мали змогу послухати чудовий концерт духовної пісні у виконанні церковного хору «Усіх святих» з Ужгорода.
Цьогорічні Зелені свята за традицією організувало національне самоврядування ІХ району Будапешта (Ференцвароша) за підтримки ДОСУУ, ТУКУ та Центру української культури й документації. Українські угорці святкують ці празники щороку, починаючи з кінця 1990-х років.
Отець Дам’ян Габорій зазначив «Громаді», що в неділю християни всього світу вшановували подію Зіслання Святого Духа, яка сталася на 50-й день по Великодню. А в понеділок вони святкують день Пресвятої Животворної Трійці, коли в особливий спосіб почитають Бога-Отця, Бога-Сина, Бога-Духа Святого. За словами священика, у цей день в багатьох регіонах України зазвичай прикрашають помешкання зеленим вітям, наприклад, липи чи берези.
Говорячи про настрої в Україні, о.Дам’ян підкреслив, що у важкі часи український народ завжди об’єднувався: «Це – мудрість народна. Вона проявилася на останніх президентських виборах, коли люди зрозуміли, що не можуть бути два тури, а потрібно обрати такого кандидата, який переможе в першому, тобто наш народ виявив свідомість у сенсі духовної, національної та політичної ідеї. Я вважаю, що будь-яка проблема повинна вирішуватися через об’єднання, починаючи з сім’ї, роду, сусідів, різних прошарків громади і закінчуючи суспільством. Українська греко-католицька церква намагається допомогти у певний спосіб нашим співвітчизникам, які через окупацію Росії в Криму та війну на Сході України змушені залишати рідні домівки. Цікаво, що у Криму татари дуже толерантно поставилися до наших братів-християн головно із УПЦ Київського патріархату, храми яких окупаційна влада закриває чи виганяє із власних приміщень, а мусульмани пускають їх проводити богослужіння в їхніх культурних спорудах. Це дуже важливо. Ми не можемо нині сказати, що в Україні є якісь проблеми на міжконфесійному рівні, адже коли пропонується мечеть для християн, то це можливо тільки в такому толерантному суспільстві, як Україна. Із моїх шести товаришів, греко-католицьких військових капеланів, у Криму залишився працювати тільки один, тому що решті погрожували фізичною розправою чи ув’язненням з боку російської влади... Однак на заміну тим священикам, які виїхали, послали інших отців, щоб вони могли служити в релігійних громадах, які залишилися. Тобто душпастирського переривання служеб у греко-католицьких парафіях Криму, наскільки мені відомо, нема. Більше проблем із новою владою все-таки мають православні Київського патріархату: у них значно більше громад і зведених церков, а греко-католицькі храми тільки почали будуватися – десь поставили фундамент, десь почали зводити стіни. Це не так впадало у вічі окупаційним властям. Усе-таки набато більше проблем на цей час у наших православних братів із УПЦ КП. Але сподіваємось, що все буде добре, і правда переможе».
