Українське єднання без кордонів
23 червня в Інгольштадті (Баварія) традиційно відзначили День міста, в якому активну участь взяли представники багатьох національностей, зокрема, українці. Відкрив свято голова міськради п. Крістіан Льозель. Він відзначив, що тут знаходяться найкращі представники більше 140 національностей світу і сердечно побажав присутнім на святі міським громадам процвітання і добрих здобутків у всіх сферах громадського життя. Відтак розпочалася велика культурна програма, яка заполонила своїм яскравим розмаїттям площі стародавнього центру цього чудового придунайського міста. Біля численних павільйонів та шатро красиво майоріли національні прапори, в колоритні костюми вбралися артисти, які на двох сценах презентували публіці свою музику, пісні та танці, а навкруги розносилися пахощі традиційних страв кухонь світу. До того ж всьому святковому дійству сприяв надзвичайно вдалий сонячний літній день.
На запрошення голови Українського товариства Інгольштадта п. Олега Кратта на свято з дружнім візитом прибула делегація українців з Угорщини в складі лауреата багатьох Міжнародних конкурсів та фестивалів гітариста-композитора Михайла Вігули,
музиканта-піаністки Оксани Пащенко та члена редакції часопису українців Угорщини «Громада» Надії Музичук. Тож цікаво було поспілкуватися, подружитися, разом поспівати й обмінятися різностороннім досвідом представникам українців з різних країн.
Український павільйон був розташований на видному місці поблизу сцени і привертав до себе увагу публіки. Тут силами місцевої громади все було оформлено вишитими рушниками та сорочками, плакатами про Україну й фотографіями унікальної УПЦ Покрови Діви Марії, що діє у місті. Експозицію виставки гарно доповнювали українські ікони, сувеніри та чудові прикраси ручної роботи. Були представлені також традиційні страви української кухні. І хай поруч цілий день сусіди хорвати екзотично крутили на багатті баранчиків, а нам своє «М’ясо по-українськи з хріном» більше смакує. А ще – запашний величезний коровай та паски від Наталі Кратт, голубці та пироги від Катерини Улинець, красиві й смачні торти й тістечка від Валентини Склянченко та інша смакота.
Того дня українці мали два концерти. Першими на сцену вийшли гості з Угорщини. Піаністка Оксана Пащенко виконала на фортепіано мелодії українських народних пісень і танців у власному аранжуванні та три коломийки Миколи Колесси. На завершення своєї частини програми вона заспівала ліричну українську пісню «Очі сині та сині» та романс Анатолія Кос-Анатольського «Ой ти, дівчино, з горіха зерня». Публіка була зворушена досі нечуваною тут українською музикою. До речі, в організації концертного виступу Оксани суттєву допомогу надав давній друг місцевих українців Йозеф Баух, керівник відомого в Інгольштадті та Німеччині хору «Шанцер козакен», забезпечивши її концерт фортепіано та музичним інструментарієм і фаховими порадами. Далі концертну програму продовжив Михайло Вігула, який своїм гітарним мистецтвом повністю покорив присутніх, заполонивши їх темпераментною грою. Михайло виконав оригінальну «в’язанку» українських народних мелодій на гітарі соло, повстанську пісню «Лента за лентою», українську баладу «Кущ калини», пісню «Берег ріки» (з репертуару ансамблю «Піккардійська Терція»), а також відомі українські шлягери Володимира Івасюка «Червона рута», «Я піду в далекі гори» та інші, які радо підспівували та підтанцьовували не тільки українці. Віртуозна гра молодого майстра не залишила байдужими ні німців, ні хорватів, ні сербів, ні угорців... Але особливо душевно сприйняли концерт Михайла Вігули самі українці – учасники ансамблю «Українська перлина». Відома німецька регіональна газета «Donaukurier» від 25 червня 2012 р. відзначила, що гітарист Михайло Вігула у своєму виступі презентував українську народну пісню і рок-музику, а в такт його гри українські артисти на площі разом з іншими підтримували сцену співом і танцями.
У другому українському концерті на сцені виступив ансамбль «Українська перлина» (музичний керівник Мар’яна Улинець) від Українського товариства Інгольштадта, який разом з гостями – українцями з Угорщини – виконав під аккомпанемент акордеона відомі українські народні пісні: «Перелаз, перелаз», «Цвіте терен», «Їхав, їхав козак містом», жартівливі народні пісні «Ти ж мене підманула», «Ой, у полі два дубки», «Чорні очка, як терен», популярну «Черемшину» та інші. Дует Наталя та Олег Кратти заспівали волинську повстанську пісню «Очерет мені був за колиску», а тріо в складі Катерини Улинець, Сергія Кисельова та Валентини Склянченко (гітара) чудово виконали ліричну музичну композицію «Розкажи мені, розкажи». Українська музика й пісня згуртувала й розвеселила своїх і причарувала чужих. Поруч з іншими національними символами, вона є нашою візитною карткою у світі. Її не можна не любити. Пісня – душа народу, тож несімо її у світ чистими вустами.
Наступного дня, 24 червня, в УАПЦ Покрови Діви Марії відбулася служба Божа, яку провів отець Валентин Смоктунович. Церква ця, як пересвідчилися й гості з Угорщини, унікальна, неповторна. Все в ній українське, своє, рідне, хоч і на далекій чужині. Вона – єдина в Німеччині церква, яка збереглася з 1945 року до сьогоднішнього дня в майже незмінному вигляді, а Царські Ворота в іконостасі мають форму княжого знаку Володимира – Герба УНР й сучасної України. Першими її парафіянами були тисячі інтернованих українців, які знаходилися після війни в таборі за декілька сот метрів від неї. В церкві не тільки Царські Ворота унікальні, але й іконостас, ікони в якому написані в техніці пастелі і датовані 25.01.1946 роком. Образи Ісуса Христа, Пресвятої Богородиці та святих зображені на українській землі: полях, лугах, пагорбах Дніпра. В церкві зібрані ікони й старі репродукції ікон, на яких Спаситель і Матір Божа зображені у вишиванках і обрамлені українськими рушниками. Унікальною є престольна ікона Покрови Діви Марії, яка тримає свій святий омофор над Соборною Україною. Це своєрідна церква-музей, в якій збереглася частинка святого й мученицького українського духу. Церква знаходиться в пам’ятці архітектури міста – старому пороховому складі 1848 року, – що надає їй давній вигляд своїми мурованими стінами, цегляною підлогою, арками ніш, високою стелею.
І знову було чути (вже в церкві) український церковний спів і нашу рідну мову. Цікаво, що церковний хор тут завжди в кінці служби урочисто виконує український духовний гімн «Боже, Великий, Єдиний». Після Літургії багато людей сповідалися, потім йшли на причастя. Українці Угорщини привезли подарунки церкві: ікони, вишиті рушники, а також передали отцю Валентину від українців Будапешта скромне пожертвування на реконструкцію церкви. Отець Валентин зачитав супроводжуючий лист і висловив слова вдячності українцям Угорщини за прояв щирості і чистих помислів по відношенню до церкви. Також отець Валентин зачитав лист-подяку від голови ЕКУ (Європейського Конгресу Українців) п. Ярослави Хортяні голові Українського товариства Інгольштадта п. Олегу Кратту за самовіддану працю на користь української справи в ім’я збереження українських духовних та історико-культурних цінностей і великий внесок у розбудову громадського життя українців закордоном. У свою чергу п. Олег подякував українській громаді Угорщини і особисто її голові п. Ярославі Хортяні за розуміння українського єднання без кордонів і добрі та щирі слова підтримки на свою адресу. Він наголосив, що завдяки статтям в часописі «Громада» в Угорщині, про місцеве Українське товариство та унікальну УАПЦ Покрови Діви Марії в Інгольштадті дізналися по всьому світу, а українці з Будапешту стали тепер її парафіянами. Тож нас дійсно багато і в цьому наша сила.
Так, дружба, взаєморозуміння, єднання українців у світі має приносити радість, силу, впевненість і відчуття, що поруч з тобою завжди будуть вірні друзі, які тобі допоможуть і порадять. До нових зустрічей, друзі!
