Свято "Івана Купала" на Дунаї
"Споконвічно обряди мали не тільки ритуальну мету, а були здебільшого й емоційною розрядкою для людей."
Одне з найулюбленіших свят українців в Угорщині, звичайно ж, - Івана Купайла. Чи то тому, що святкуємо його обов'язково на воді, а чи тому, що воно завжди вважалося бісівським і навіть заборонялось церквою. А "побіситися" ж в наш насичений стресами час хочеться кожному!
Цього року після довгих пошуків Катя Піллер вибрала для святкування саме "Старий корабель": чудовий інтер'єр, прекрасний краєвид, різноманітна смачна вечеря. Корабель мав одну цікаву особливість: саме на ньому наша Наталя Драгоманова святкувала свої заручини, отже їм обом - і кораблю, і Наталі - було що згадати при новій зустрічі.
Свято розпочалось традиційно - з плетіння вінків. Цього року корабель не плив Дунаєм, а стояв, зате ми всі рухались: дуже жваво танцювали, заохотивши до танцю навіть такого поважного гостя, як пана Богдана Бігуса, котрому минуло 90 років. Пан Богдан приїхав з Торонто разом з донькою Уляною, і вони з великим задоволенням святкували разом з нами.
Окрасою свята, як завжди, була наша молодь - танцювальний ансамбль "Веселка". Вони порадували всіх, затанцювавши "Гуцулку" та "українську польку". Декілька пісень заспівали й "Берегині".
Далі наші українські красуні дівчата зіграли чарівну композицію з вінками, та й пустили їх за водою, а присутні, затамувавши подих, спостерігали, як величний Дунай підхопив ті дівочі віночки і поніс далі за течією.
Сумували недовго, адже оркестр з міста Берегове вже заграв веселої, почалась весела забава, яка не вщухала до пізньої ночі.
На першому святкуванні Івана Купайла Катя Піллер намагалась якнайточніше дотриматись традиції, і Дюрі влаштував для нас справжнє вогнище, через яке ми стрибали парами. Ми кожного року намагаємось не відходити від традиції очищення вогнем і водою, хоча вогонь запалювати тепер заборонено. Цього разу вогонь ми замінили пекучою кропивою, з водою - теж проблем немає, отож всі бажаючі наприкінці Купальської ночі отримали очищення і вогнем, і водою: кожну пару, яка перескочила гору кропиви, пані Люда щедро бризкала водою. Здається, сухими лишилося лише пару людей, які не хотіли видаватись язичниками, всі ж інші "язичники" почувались надзвичайно добре.
П"ять годин промайнули миттєво. Сумними цієї ночі лишилось троє: Іван та Марена, адже з важливих персонажів свята вони перетворювались на купу лахміття, і старий корабель. Він сумно скрипів, прощаючись з нами, заздрив трохи нашій молодості, адже цієї ночі ми всі без винятку були молоді, веселі, щасливі, віддані всім своїм єством стародавньому язичницькому святу.
Наша щира подяка Столичному Самоврядуванню українців за чудово організований вечір, який перейшов в яскраву Купальську ніч.
