Літературний вечір з Петром Мідянкою
1 квітня 2016 р. у Центрі української культури пройшов літературний вечір з поетом, членом Національної спілки письменників України, Петром Мідянкою. Вечір організувало Державне самоврядування українців Угорщини за сприяння Посольства України в Угорщині.
Народився П. Мідянка 14 травня 1959 р. у с. Широкий Луг Тячівського р-ну Закарпатської обл. Закінчив філологічний факультет Ужгородського державного університету. Проживає на Закарпатті. Працює вчителем у місцевій школі. Отримав премію Благовіст (1994), премію Бу-Ба-Бу “За найкращий вірш року” (1995), Національну премію України імені Тараса Шевченка (2012). Видав поетичні збірки “Поріг” (1987), “Осередок” (1994), “Фараметлики” (1994), “Луйтра в небо” (2010) та ін.
Ведучим літературного вечора був колишній однокурсник П. Мідянки з Ужгородського державного університету, а зараз Тимчасовий Повірений у справах України в Угорщині М. Юнгер. Характеризуючи творчість П. Мідянки, М. Юнгер порівняв її з творчістю американського письменника, прозаїка, лауреата Нобелівської премії по літературі 1949 р., Уільяма Фоулкнера: “Для мене пан Петро – це уособлення українського закарпатського Фоулкнера. Тобто людини, яка лише зрідка з’являлася в Києві, Львові і все життя досі прожила в селі. Пан Петро залишився вірний своїй маленькій батьківщині, весь цей час жив анахоретом - людиною, яка живе своїм поглядом на світ, не поспішає до публічності і чия творчість належить йому самому. ”
В ході літературної зустрічі П. Мідянка зачитував свої давні і нові, ще не опубліковані, вірші, ділився зі слухачами своїм досвідом написання віршів та виходу їх у світ, розповідав, що відбувається у літературному просторі України та про плани на майбутнє, відповідав на запитання слухачів.
Яким бачить П. Мідянка сьогоднішній літературний процес в Україні:
- Дуже строкатим, бо пов’язаний з усіма ланками життя українців у даний час. Але література живе, поети і прозаїки пишуть. На зміну офіціозу, який був у радянські часи (я його запам’ятав добре), коли всім заправляла Спілка письменників, зараз в Україні великої популярності набули літературні фестивалі. Одними з найпотужніших серед них є “Меридіан Черновіц” у Чернівцях, Книжковий форум видавців у Львові, фестиваль “Київські Лаври”. Зараз літературний процес частково перекинувся в зону АТО, на Схід України, де хтось служить, інші читають свої поезії, а ще інші те, що бачать, що солдати розказують, переносять у свою творчість.
Працюють видавництва. Наприклад, “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”, Видавництво Старого Лева видають дитячі твори, твори художньої літератури. У молодіжному форматі створюються літературні об’єднання на зразок літературних спілок 1920-х рр. У великий містах поети і прозаїки збираються у певних кнайпах, які в літературному просторі нам є відомі. У Києві це, наприклад, “Купідон” на Пушкінській; у Львові – Мистецьке об’єднання “Дзига” на вул. Вірменській; у Львові, Харкові, Тернополі, Дніпропетровську та інших містах України мережа книгарень “Є”.
Були намагання переформатувати Шевченківський комітет Національної премії України імені Тараса Шевченка, та поки-що, думаю, невдало. Є активними спеціальні літературні сайти, найпопулярніший з яких – litakcent.com., в рамках якого я отримав у 2008 р. премію та видав книгу “Луйтра в небо”. Та найкращим індикатором сьогоднішнього літературного процесу та художніх творів стане час. І хотілося б, щоб не було так, як з 20-х рр. минулого століття залишилися лише Підмогильний, Плужник, Куліш та ще дехто, але забутими є ціла когорта інших достойних поетів і письменників того часу.
Яким є Петро Мідянка як письменник:
– Я – мейнстрім, я – авангард, я – грунтівець, що означає “консервативний” за поділом критика і рецензента 80-х рр. ХХ ст. Я. Мельника. Він поділив поетів на метафористів і сповідальників. Останні згодом переросли у грунтівців, віддалених від модерністичного мистецтва, від дискурсу постмодернізму в українській літературі. Я, власне, пишу українською літературною мовою, але тримаюся осібно. Я – справжній закарпатець, що означає, що мені байдуже, що відбувається, скажімо, на Поділлі. У мені закладений досвід мого та моїх предків життя саме на Закарпатті. Його я й передаю у своїх віршах. Свою лінію написання віршів я тримаю ще зі студентських років.
На прохання прочитати якийсь вірш, в якому поет Мідянка описує себе, гість вечора відповів, що спеціальних віршів про себе не пише.
– Кожен вірш – це мій досвід, це – мною пережите, а отже він (вірш) віддзеркалює мене. – сказав П. Мідянка.
