Слово про Шевченка в Будапешті
12 березня наш український осередок в угорській столиці зібрався в Центрі освіти й культури, щоб пом'янути добрим і вдячним словом дні народження та кончини Великого Кобзаря. Народився він 9 березня 1814 року а помер березня 10-го числа, року 1861-го. Лишив нащадкам великі духовні твори, у яких передав свою велику палку любов до рідної землі, українського народу, ненависть до їхніх гнобителів, а ще віру в розквіт України. За це нащадки шанують його як національного пророка, подвижника української думки, образотворчого мистецтва. Не дивлячись на страшенні гоніння й утиски свободи з боку царської тиранії, особисті нещастя й трагедії, що рясно сипалися на бідну голову митця, він свято й трепетно беріг в душі повагу до простої людини й вірив у братство українців, а не в розбрат.
Голова ТУКУ Ярослава Хартяні, відкриваючи традиційний Шевченківський вечір, підкреслила, що день народження поета для угорських українців вже давно став великим святом. Його проводять не лише в Будапешті, а й у всіх містах Угорщини, де є українські культурні осередки. "Шевченко є для українців духовним символом нації, без нього наша культура була б дуже бідною", - сказала пані Ярослава. Вона додала, що саме Шевченко дав українцям усвідомлення того, що вони як народ були є і будуть. Красномовним доказом цьому може послужити Помаранчева революція в Україні. "Я так думаю, що на майдані Незалежності в Києві взимку українцям незримо допомагав Шевченко", - поділилася своїми відчуттями господиня званого вечора.
Вона також розповіла й про почуття радості й гордості за наших краян, адже зараз в українців є достойний президент, що стоїть на чолі об'єднаної нації. Привітавши громаду та гостей Товариства з цією подією, пані Ярослава запропонувала присутнім мистецьку програму заходу. Зібранню були представлена низка почесних гостей вечора з поважних урядових та державних установ Угорщини, депутатів місцевих самоврядувань та національних органів самоуправління а також українських дипломатів.
Розпочався концерт виступом дітей Недільної школи. Вони декламували вірші Тараса Шевченка про дитинство, українську природу, тугу за рідною домівкою.
Жіночий хор Товариства "Берегині" під керівництвом диригента Жужанни Макаус виконав добре відому народну пісню українців "По діброві вітер віє". Це сумна розповідь про людські втрати, передчасно зів'яле кохання, про біль і скінченність людського існування.
Сумним рефреном до цієї пісні прозвучав переклад Шевченка зі старослов'янської мови на сучасну українську уривку "Плач Ярославни" з давньоруського культурного пам'ятника "Слово о полку Ігоревім". Декламувала твір Олександра Корманьош.
А на завершення концерту перед гостями виступив український дитячий хор з міста Одеси під керівництвом Таісії Саричевої. Цьому колективу вже чверть віку. Він виступає не тільки в Україні, але й за кордоном - Франції, Англії, Італії, Південній Кореї. Великою честю було для одеських вокалістів виступати два рази у резиденції Папи Римського, нині вже покійного Івана Павла Другого. Цікава деталь: один із концертів замість п'ятнадцяти хвилин концерт тривав у Ватикані півтори години. Наші глядачі також високо оцінили високий фаховий рівень самодіяльного дитячого колективу з Одеси.
